Ставши просвітеним, один майстер дзен написав такі рядки, де ознаменував цю подію:
– О, яке дивне диво. Я колю дрова! Ношу воду з колодязя! Просвітлення я насправді нічого не міняє. Дерево залишиться деревом; люди залишаються людьми. І ти будеш таким, як раніше, – запальним або урівноваженим, розумним або дурним. Єдина різниця полягає в тому,
що тепер ти дивишся на світ іншими очима. Ти дивишся на все неначе з боку. Серце переповнює радість від дотику до дива.
Це і є суть споглядання – у відчутті дива. Споглядання відрізняється від екстазу тим, що воно не веде до втечі від реальності. Просвітлений споглядальник продовжує колоти дрова і носити воду з колодязя. Споглядання відрізняється від відчуття прекрасного. Насолоду красою картини або сонячного заходу дає естетичний захват, а в спогляданні абсолютно все перетворюється на диво – і прекрасний захід, і найзвичайніший камінь. Подібне сприйняття властиве дітям. Їх дивує все. Вони постійно відчувають захоплення.
Немає коментарів:
Дописати коментар