Чуєш, як співає пташка?

Індуїзм дає величний опис відношення Бога до Всесвіту. Бог «танцює» Всесвіт. Він – Танцівник, Всесвіт — його Танець. Танець і танцівник – не одне і те ж, але вони не існують окремо один від одного. Танець не понесеш в коробці додому, якщо він тобі сподобався.

Як тільки танцівник припиняє танцювати, танець вмирає. У пошуках Бога ми надто багато думаємо, надто багато роздумуємо, надто багато говоримо. Навіть бачивши цей танець, який ми називаємо Всесвітом,ми постійно думаємо, говоримо (з іншими і з собою), міркуємо, аналізуємо, філософствуємо. Слова… Шум…

Занурся в безмовність і споглядай Танець. Просто дивися: зірка, аркуш, квітка,  що в’яне, пташка, камінь… підійде будь-який фрагмент цього Танцю. Дивися. Слухай. Нюхай. Торкайся. Пробуй на смак. І, цілком можливо, незабаром ти побачиш і Його – Самого Танцівника!

Учень постійно скаржився Майстрові:

– Ти ховаєш від мене велику таємницю дзен.   Він ніяк не хотів приймати пояснення Майстра.

Одного дня вони йшли через горб і почули спів пташки.

– Чуєш, як співає пташка? – запитав Майстер.

– Чую, – відповів учень.

– Тепер ти віриш, що я від тебе нічого не ховаю?

– Так. Якщо ти дійсно почув спів пташки, якщо ти дійсно побачив дерево… ти вже все знаєш. Не потрібно жодних слів, жодних концепцій.

– Що-що? Що ти говориш?

– Ти чув сотні пташок і бачив сотні дерев? Постій! А чи бачив ти дерево? Якщо ти дивишся на дерево і бачиш дерево, це ще не означає, що ти побачив його по-справжньому. Коли дивишся на дерево і бачиш диво – лише тоді ти дійсно бачиш його! Чи відчував ти коли-небудь тиху радість від співу пташки?!